Війна показала справжню сутність кожного. Але те, чого ми дійсно не очікували, — це допомога від Японії, адже ця країна настільки відрізняється від України. Втім, нас об’єднує важливе — бажання зберегти націю, культуру та спадщину. Саме це робить нас схожими на японців. Усе почалося з Володимира Божка, відомого серед глухих українців організатора турів по Європі та дослідника культури глухих у різних країнах. Після початку вторгнення Володимир поїхав до Японії, де знайшов прихисток і засоби для виживання в новій реальності. Так само, як і багато інших глухих українців, які тікали туди, де могли. Більшість знайшли прихисток у Європі, але близько тисячі глухих українських біженців опинилися в Японії. Четверо з них — у Токіо: Володимир Божко, Марина Юдицька, Андрій Яненко та Олександр Сидорчук.
Дивлячись новини про те, як Японія надає гуманітарну допомогу Збройним силам України та жителям прифронтових територій, Володимир замислився про глухих людей, які не залишили країну й залишилися в Україні. Українські біженці в Японії вирішили допомогти своїм співвітчизникам і почали діяти. Вони звернулися до благодійного фонду «Чую серцем», який у свою чергу мав зв’язатися з Посольством України в Японії та написати офіційного листа з проханням про безкоштовне перевезення гуманітарної допомоги з Японії до України. Доставка відбуватиметься морем — це, звісно, не швидко, і лише найнеобхіднішу допомогу для ЗСУ буде відправлено літаком. Тож наш вантаж прибуде трохи пізніше, але ми вже вдруге отримаємо гуманітарну допомогу з Японії (перша була у вересні 2023 року). Ми щиро раді такій підтримці та допомозі від глухих людей Японії.
Володимир продовжував розповідати про українську культуру, історію та боротьбу за захист від російської агресії та диктатури. Японці щоразу дивувалися, дізнаючись більше про нас. Ми вдячні, що така невелика країна, яка зазнала стільки горя у своїй історії, зберегла свої цінності, традиції та культуру. Нам справді є чого в них повчитися. Звісно, після перемоги ми плануємо поглибити дружбу, співпрацювати та реалізовувати спільні проєкти, щоб дві сильні нації могли краще пізнати одна одну. Хоч ми й розділені тисячами кілометрів, але завдяки нашому волонтеру Володимиру Божку японське глухе суспільство вже знає про Україну.
