Це інтервʼю може стати частиною історії та правди про умови життя у якому перебувають українці з порушенням слуху в Херсоні. Про їхній вибір залишитися на свої території, навіть якщо під боком вороги, які не дають спокійно жити, спати та радіти.
А також про те як глухі жили під час окупації, і коли глухі отримували інформацію із запізненням, бо вони не можуть чути, кожен виживав як міг, і осуджувати за якесь рішення - не є правильним рішенням.
Благодійному фонду «Чую серцем» та волонтерам не байдуже, бо кожен заслуговує на підтримку, вже неодноразово ми бували з гуманітарною допомогою в Херсоні, і будемо продовжувати допомагати.
Вашу підтримку перетворіть у «Благодійний внесок» у наш проєкт «Збір на Мінібус», який нам дуже потрібен, який допоможе евакуюватися тим хто цього хоче, і допомогти тим хто хоче бути вдома, і підтримувати кожного хто цього потребує, поки нашу землю не звільнять.
Ваша «Підтримка» - нас мотивує! Якщо не ми, то хто?
